Микола Гумільов
Я і Ви
Так, я знаю, що ми не пара,
Я – з чужої вам сторони.
І вподобав я не гітару,
А дикунський мотив зурни.
Не у залах, не у салонах
Темним сукням і піджакам –
Я дарую пісні драконам,
Водоспадам, легким хмаркам.
Я люблю, як араб в пустелі, –
До води припадає й п’є,
Не як рицар на акварелі,
Що під зорями жде своє.
І помру я не на постелі
Із священиком при свічі,
А де-небудь на дикій скелі,
Потонулій в густім плющі,
Щоб ввійти не в для всіх відкритий
Протестантський прибраний рай,
А туди, де розбійник, митар
І блудниця гукнуть: «Вставай!».
Наталия Горишная
(Nikolay Gumilev`s site)
Николай Гумилёв
Я и Вы
Да, я знаю, я вам не пара,
Я пришел из иной страны,
И мне нравится не гитара,
А дикарский напев зурны.
Не по залам и по салонам
Темным платьям и пиджакам —
Я читаю стихи драконам,
Водопадам и облакам.
Я люблю — как араб в пустыне
Припадает к воде и пьет,
А не рыцарем на картине,
Что на звезды смотрит и ждет.
И умру я не на постели,
При нотариусе и враче,
А в какой-нибудь дикой щели,
Утонувшей в густом плюще,
Чтоб войти не во всем открытый,
Протестантский, прибранный рай,
А туда, где разбойник, мытарь
И блудница крикнут: вставай!