Ангел ліг до небосхила краю,
Нахилившись, дивувався прірві:
Новий світ був без зірок і синім,
Ані зойку там не відчуває.
Алой крові боязке биття,
Хрускіт рук тендітних і тремтіння,
Миру снів дісталось володінням
Ангела святого відбиття.
Тісно в світі, хай живе, як мріє
Отак про кохання, світ і тіні,,
В жаху відкривати, як сумління,
Азбуку відвертості зуміє.
Аддис-Абеба, город роз.
На берегу ручьёв прозрачных,
Небесный див тебя принес,
Алмазной, средь ущелий мрачных.
Армидин сад… Там пилигрим
Хранит обет любви неясной
(Мы все склоняемся пред ним),
А розы душны, розы красны.
Там смотрит в душу чей-то взор,
Отравы полный и обманов,
В садах высоких сикомор,
Аллеях сумрачных платанов.