Микола Гумільов
Дон-Жуан
Я маю мрії, горді і прості:
Весло вхопити, ногу в стремено встромити
І час повільноплинний надурити,
Завжди цілуючи уста нові.
У старості прийняти заповіт
Христовий; опустити очі долу,
Й на груди свої хресту рятівного
Залізного узяти гніт!
І от коли, серед тріумфів запальних,
Я раптом схаменусь, немов блідий сновида,
Наляканий у тиші троп моїх,
Я згадую, що, непотрібний атом,
Від жінки я не мав дітей своїх,
І чоловіка ще не звав ніколи братом.
Олександр Ласкавцев
(Nikolay Gumilev`s site)
Николай Гумилёв
Дон-Жуан
Моя мечта надменна и проста:
Схватить весло, поставить ногу в стремя
И обмануть медлительное время,
Всегда лобзая новые уста.
А в старости принять завет Христа,
Потупить взор, посыпать пеплом темя
И взять на грудь спасающее бремя
Тяжелого железного креста!
И лишь когда средь оргии победной
Я вдруг опомнюсь, как лунатик бледный,
Испуганный в тиши своих путей,
Я вспоминаю, что, ненужный атом,
Я не имел от женщины детей
И никогда не звал мужчину братом.