Микола Гумільов
Побачення
Сьогодні ти прийдеш, а там
Я мушу відчувати,
Мене і місяць сам на сам
Не можна залишати.
Залишишся і ти бліда
І скинеш дождьовик.
Тим часом місяць-борода
Тихенько в хмарах зник.
Чаклун той місяць ворожив,
Ти також чаклувала.
А я у тиші гарно жив,
Де темрява літала.
Так звір безрадісний один
Весною пробудився,
Підслухав шурхіт він годин,
На місяць задивився.
І тихо крадеться в байрак
Будити сни нічні,
Погоджує він кроки так,
Як відгуки луни.
Як він, я теж хочу мовчати
У тузі і любові,
Збентеженому зустрічати
Тебе. На це готовий.
Приходить мить, ти не зі мною,
І знову день і ніч,
І місяць мріє висотою
Про зустрічі облич,
Єднає, як екстаз, тіла,
Знов розірве єднання.
Так місяць спалює дотла
Опівночі кохання.
Л. Максименко
(Nikolay Gumilev`s site)
Николай Гумилёв
Свидание
Сегодня ты придешь ко мне,
Сегодня я пойму,
Зачем так странно при луне
Остаться одному.
Ты остановишься, бледна,
И тихо сбросишь плащ.
Не так ли полная луна
Встает из темных чащ?
И, околдованный луной,
Окованный тобой,
Я буду счастлив тишиной
И мраком, и судьбой.
Так зверь безрадостных лесов,
Почуявший весну,
Внимает шороху часов
И смотрит на луну,
И тихо крадется в овраг
Будить ночные сны,
И согласует легкий шаг
С движением луны.
Как он, и я хочу молчать,
Тоскуя и любя,
С тревогой древнею встречать
Мою луну, тебя.
Проходит миг, ты не со мной,
И снова день и мрак,
Но, обожженная луной,
Душа хранит твой знак.
Соединяющий тела
Их разлучает вновь,
Но, как луна, всегда светла
Полночная любовь.