Ás portas dun santo convento
Estaba a pedir esmola
Un pobre enxoito, con apenas vida,
Por tanta fame, sede e sufrimento.
Só un anaco de pan pedía,
E a súa mirada mostraba unha agonía viva,
E alguén unha pedra colocou
Na súa man estendida.
Así suplicaba eu polo teu amor
Con lágrimas amargas, con tristeza;
Así os meus mellores sentimentos
Ti enganaches para sempre!
У врат обители святой
Стоял просящий подаянья
Бедняк иссохший, чуть живой
От глада, жажды и страданья.
Куска лишь хлеба он просил,
И взор являл живую муку,
И кто-то камень положил
В его протянутую руку.
Так я молил твоей любви
С слезами горькими, с тоскою;
Так чувства лучшие мои
Обмануты навек тобою!