Мікалай Гумілёў
Слова

Гэтым днём, калі над светам новым
Нахіляўся Боскі твар, тады
Сонца ў небе супынялі словам,
Словам руйнавалі гарады.

Крыл сваіх арол не раскрыжоўваў,
Зоркі поўняй захіналі страх,
Калі слова полымем ружовым
У вышынях азарала шлях.

А жыццю ніжэйшаму служылі
Лікаў пад’ярэмныя валы,
Бо глыбіням сэнсу не чужыя
Лікі — і вялікі, і малы.

Сівы патрыярх і жрэц навукі
Пакарыў дабро і зло, аднак
Не рашыўся сэнс даверыць гуку —
На пяску накрэсліў лічбы знак.

Ды забылі мы, што палымяна
Свеціць слова між зямных трывог
І ў святым Евангеллі ад Яна
Сказана, што Слова — гэта Бог.

Мы ж яму, нібы зямному целу,
Ставім грань мізэрнасцю асноў,
І як мёд у вулеі спусцелым,
Кепска пахне тло змярцвелых слоў.

Васіль Зуёнак
(Nikolay Gumilev`s site)

Николай Гумилёв
Слово

В оный день, когда над миром новым
Бог склонял лицо Свое, тогда
Солнце останавливали словом,
Словом разрушали города.

И орел не взмахивал крылами,
Звезды жались в ужасе к луне,
Если, точно розовое пламя,
Слово проплывало в вышине.

А для низкой жизни были числа,
Как домашний, подъяремный скот,
Потому, что все оттенки смысла
Умное число передает.

Патриарх седой, себе под руку
Покоривший и добро и зло,
Не решаясь обратиться к звуку,
Тростью на песке чертил число.

Но забыли мы, что осиянно
Только слово средь земных тревог,
И в Евангельи от Иоанна
Сказано, что слово это Бог.

Мы ему поставили пределом
Скудные пределы естества,
И, как пчелы в улье опустелом,
Дурно пахнут мертвые слова.

Стихотворение Николая Гумилёва «Слово» на белорусском.
(Nikolay Gumilev in belarusian).