Північ панує, незаймана темінь,
Тільки під місяцем річка блищить,
І за рікою незнане плем’я,
Ватру розпалюючи, гомонить.
Хто запанує над цими місцями —
Завтрашній день нам про це сповістить;
Їм пособлятиме чорний камінь,
Нам допоможуть натільні хрести.
Знову обходжу я пагорби, ями,
Тут будуть речі, а мули — тут.
О, в цій похмурій країні Сідамо
Навіть дерева і ті не ростуть.
Вранці, як Бог нам пошле перемогу
І як мене від стріли вбереже,
Знову пов’ється весела дорога
Поміж узгір’ями жовтим вужем.
Ну, а як мушу на хвилях Уебі
Завтра спочити навіки-віків,
Мертвий побачу у тьмяному небі
Битву — вогненного з чорним — богів.
Полночь сошла, непроглядная темень,
Только река от луны блестит,
А за рекой неизвестное племя,
Зажигая костры, шумит.
Завтра мы встретимся и узнаем,
Кому быть властителем этих мест.
Им помогает черный камень,
Нам — золотой нательный крест.
Вновь обхожу я бугры и ямы,
Здесь будут вещи, мулы тут;
В этой унылой стране Сидамо
Даже деревья не растут.
Весело думать: если мы одолеем, —
Многих уже одолели мы, —
Снова дорога желтым змеем
Будет вести с холмов на холмы.
Если же завтра волны Уэби
В рев свой возьмут мой предсмертный вздох,
Мертвый, увижу, как в бледном небе
С огненным черный борется бог.