Зранку прокидаються пташки,
вибігають у поле газелі,
європеєць виходить з намету,
розмахуючи довжелезною пугою.
Він сідає в тіньочку від пальми,
загорнувши обличчя в зелену вуаль,
ставить поруч з собою пляшку віскі
та лупцює ленивих рабів.
Ми повинні чистити його речі,
ми повинні охороняти його мулів,
а на вечір їсти солонину,
котра ще вдень зіпсувалась.
Слава нашому господарю-європейцю!
Рушниці його далеко поцілять,
у нього така гостра шабля
і так боляче лупцюється пуга!
Слава нашому господарю-європейцю!
Він хоробрий, та він недотепа:
у нього таке ніжне тіло,
що так гарно різати ножем.