В моїм незна́нні – багато віри
В зорю весняних прийдешніх днів,
Мої надії, мої химери
Світять сильніше в час ніжних снів.
В моїм мовчанні – багато муки,
Страждань і горя, незримих сліз,
Ночей безсонних, віків розлуки,
Мрій не взаємних, а з цепом криз.
В моїм безумстві – багато щастя,
Поривів жадних, могутніх сил,
Бо серце спокій страшить без страсті,
Як мертвий холод німих могил.
А щит міцний мій – в моїм незнАнні
Від страху смерті та житія.
Моє мовчання – це дарування,
Моє безумство – любов моя.
В моем незнаньи — так много веры
В расцвет весенних грядущих дней,
Мои надежды, мои химеры,
Тем ярче светят, чем мрак темней.
В моем молчаньи — так много муки,
Страданий гордых, незримых слез,
Ночей бессонных, веков разлуки,
Неразделенных, сожженных грез.
В моем безумьи — так много счастья,
Восторгов жадных, могучих сил,
Что сердцу страшен покой бесстрастья,
Как мертвый холод немых могил.
Но щит мой крепкий — в моем незнаньи
От страха смерти и бытия.
В моем молчаньи — мое призванье,
Мое безумье — любовь моя.