У місті вночі
тиша складається
з собачого гавкоту,
запаху мокрого листя
і далекого брязкоту товарних вагонів.
Пізно. Моя донька спить,
поклавши головку на скатертину
біля остиглого самовара.
Бідна дівчинка! У неї немає матері.
Пора б взяти її на руки
і віднести в ліжко,
але я не рухаюся.
Навіть не курю,
щоб не зіпсувати тишу, —
а ще тому,
що я віршотворець.
Це означає, що, по суті,
у мене немає ні самовара, ні дочки,
є тільки велике здивування,
яке називається «світ».
І світ забирає у мене весь час.
В городе ночью
Тишина слагается
Из собачьего лая,
Запаха мокрых листьев
И далекого лязга товарных вагонов.
Поздно. Моя дочурка спит,
Положив головку на скатерть
Возле остывшего самовара.
Бедная девочка! У нее нет матери.
Пора бы взять ее на руки
И отнести в постель,
Но я не двигаюсь,
Даже не курю,
Чтобы не испортить тишину,—
А еще потому,
Что я стихотворец.
Это значит, что в сущности
У меня нет ни самовара, ни дочери,
Есть только большое недоумение,
Которое называется: «мир».
И мир отнимает у меня всё время.