Хотіла б мрії я свої,
Бажання тайні, мари, сльози
Перевести в квітки, живі –
Жаль... надто сяйні стали б рози!
Хотіла б мати ліру я,
Щоб почуття у грудях юні,
Дзвеніли б треллю солов'я –
Але... порвались серця б струни!
Хотіла б я в хвилиннім сні
Пізнати млосність раювання, –
Жаль... вмерти б довелось мені,
Щоб не діждатись прокидання!
Хотела б я свои мечты,
Желанья тайные и грёзы
В живые обратить цветы, -
Но... слишком ярки были б розы!
Хотела б лиру я иметь
В груди, чтоб чувства, вечно юны,
Как песни, стали в ней звенеть, -
Но... порвались бы сердца струны!
Хотела б я в минутном сне
Изведать сладость наслажденья, -
Но... умереть пришлось бы мне,
Чтоб не дождаться пробужденья!
«Як життя тебе обманить, / не журися, не сердись! / В день зневіри покорись: / день веселості вже манить. Дух в майбутності живе; / а сучасність сіє млу, бо: / все мит»
«У місті вночі / тиша складається / з собачого гавкоту, / запаху мокрого листя / і далекого брязкоту товарних вагонів. / Пізно. Моя донька спить, / поклавши головк...»
«Жди мене, і я вернусь. / Тільки дуже жди, / Жди, коли у серці груз / Жовтих злив біди, / Жди, коли сніги метуть, / Жди, коли жара, / Жди, коли вже і не ждуть / Від судьби...»
«Північ панує, незаймана темінь, / Тільки під місяцем річка блищить, / І за рікою незнане плем’я, / Ватру розпалюючи, гомонить. Хто запанує над цими місцями — / Зав...»